На Харківщині посилюють контроль за закупівлями вугілля для бюджетних установ
Літо для більшості українців — це пора відпусток. Але для ринку державних закупівель твердого палива скоро настане один із найважливіших і водночас найнебезпечніших періодів року. Влітку бюджетні установи по всій країні оголошують тендери на закупівлю вугілля для наступного опалювального сезону. Школи, дитячі садки, лікарні, інтернати, психоневрологічні заклади — усі вони готуються до зими. Разом із ними до нового сезону традиційно готуються й ті, кого на ринку вже давно називають «вугільною мафією».
Однією з найбільш помітних структур на цьому ринку, за інформацією громадських активістів, журналістських розслідувань та матеріалів правоохоронних органів, тривалий час залишалася так звана група Лебединського. Водночас у практичній реалізації схем, пов’язаних із постачанням вугілля до бюджетних установ, ключову роль, за даними слідства, відігравав Костянтин Костаков.
За наявною інформацією, Євген Лебединський роками координував діяльність низки підприємств, які спеціалізувалися на збуті кам’яного вугілля державнимустановам по всій Україні. Йдеться не про одну компанію, а про цілу систему юридичних осіб, які регулярно змінювали назви, директорів, засновників, області реєстрації та формальних бенефіціарів, але при цьому зберігали спільну модель роботи.
У різні періоди до цієї мережі пов’язували ТОВ «ТВК ЕНЕРГО», ТОВ «ТВК “Вугілля Дон Прайм”», ТОВ «ТБ “Вугілля Дон Прайм”», ПП «ПРОФІТПАЛ» (пізніше — ПП «РЕМЗАЛ ПОСЛУГИ»), ПП «ПРОФІТПОСТАЧ», ПП «ПАЛИВКОНТРОЛЬ», ПП «ПРОФІТСНАБ», а також низку інших підприємств, які системно працювали у сегменті бюджетних закупівель твердого палива.
Однак саме Костаков забезпечував функціонування цієї мережі на практиці через мережу підконтрольних або пов’язаних компаній. Його правоохоронці вважають одним із організаторів постачання вугілля неналежної якості за завищеними цінами до комунальних закладів.
У судових документах зазначається, що Костаков мав доступ до бухгалтерської документації, електронних кабінетів підприємств, координував постачання вугілля та взаємодію із замовниками, при цьому формально не завжди обіймаючи офіційні посади у відповідних структурах. Окрему роль у роботі цієї мережі, за даними слідства, відігравала й директор підприємств Костакова — Ірина Педан.
Важливо й те, що система працювала не як класична «одноденка», а як постійно адаптована мережа. Після того як одні компанії починали фігурувати у кримінальних провадженнях, потрапляли в поле зору Антимонопольного комітету або викликали надмірну увагу громадськості, на ринку з’являлися нові юридичні особи — часто з тими ж адресами, контактами, керівниками чи навіть номерами телефонів.
Після проблем із ПП «ПРОФІТПАЛ», ПП «ПРОФІТПОСТАЧ» та ПП «ЛІДЕР АКТИВ» на ринку активно почали працювати ПП «ПАЛИВКОНТРОЛЬ» та ПП «ПРОФІТСНАБ». Формально це були нові компанії, однак модель роботи, регіони активності, характер закупівель та навіть окремі документи у тендерних пропозиціях викликали у громадських активістів та учасників ринку серйозні питання.
Йдеться не просто про економічні порушення чи завищення цін у тендерах. Наслідком таких схем стає постачання сумнівного палива до шкіл, дитячих садків, лікарень, психоневрологічних інтернатів та інших установ, де стабільне теплопостачання взимку напряму впливає на здоров’я, безпеку та нормальні умови перебування людей. Особливо гостро це відчувається в умовах війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру.
Раніше наше видання вже звертало увагу на діяльність окремих постачальників, які реалізовували бюджетним установам вугілля сумнівної якості за цінами, суттєво вищими за ринкові. У центрі окремих таких матеріалів фігурували підприємства, пов’язані з групою Лебединського та Костакова. Вже тоді громадські активісти та учасники ринку звертали увагу на ознаки системності: повторювані компанії, спільні контакти, однакові підходи до тендерів та постійна ротація юридичних осіб.
На цьому тлі показовою виглядає реакція правоохоронних органів Харківської області. За матеріалами громадських активістів та результатами перевірок Управління СБУ в Харківській області спільно з правоохоронцями регіону фактично стало одним із перших органів, які почали системно реагувати не лише на окремі епізоди, а й на сам механізм функціонування ринку неякісного вугілля для бюджетної сфери.
Особливо важливо, що увага правоохоронців стосувалася саме постачання палива до соціально вразливих закладів. Один із найбільш показових епізодів був пов’язаний із забезпеченням психоневрологічного інтернату, діяльність якого напряму залежить від стабільного теплопостачання у зимовий період. У подібних установах питання якості палива -це вже не лише питання економіки, а питання безпеки та нормальних умов життя підопічних.
У результаті проведених слідчих дій директору ПП «Паливконтроль» Ірині Педан було повідомлено про підозру у межах кримінального провадження № 635/3073/26 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. Окремо у межах справи № 619/93/26 підозру отримав і Костянтин Костаков, якого слідство вважає організатором заволодіння бюджетними коштами під час закупівель вугілля
Судові матеріали містять прямі посилання на інформацію Управління СБУ в Харківській області щодо функціонування схеми реалізації кам’яного вугілля невідповідної якості за завищеними цінами до бюджетних установ. В одному з епізодів експертиза встановила, що поставлене вугілля мало зольність понад 45%, містило домішки уламків гірських порід та фактично не відповідало вимогам ДСТУ. При цьому ринкова вартість поставленого товару, за висновками експертів, виявилася майже у три рази нижчою за суму, сплачену бюджетом.
Втім, значення подібних кримінальних проваджень не можна оцінювати виключно через вже встановлений розмір збитків. На перший погляд може здатися, що кілька сотень тисяч або навіть кілька мільйонів гривень — це лише окремі локальні епізоди. Насправді ж проблема значно масштабніша.
Лише обсяг закупівель твердого палива для бюджетної сфери в окремих регіонах вимірюється сотнями мільйонів гривень щороку. Для прикладу, ринок закупівель твердого палива у Харківській області сягає майже 200 мільйонів гривень на рік. За оцінками експертів, з урахуванням завищення цін, постачання неякісного вугілля, маніпуляцій із фракцією, зольністю та можливими недовантаженнями потенційні збитки можуть обчислюватися десятками мільйонів гривень.
Саме тому реальна цінність таких розслідувань полягає не лише у фіксації вже скоєних епізодів, а у руйнуванні самої моделі безкарності. Коли учасники ринку роками працюють у впевненості, що навіть постачання сумнівного вугілля до лікарень чи інтернатів не матиме жодних наслідків, злочиннасхема перетворюється на звичну систему заробітку. І навпаки -кожна підозра, кожен арешт і кожне кримінальне провадження у цій сфері стають не лише реакцією на вже завдані збитки, а й механізмом попередження майбутніх розкрадань.
Фактично своїми діями правоохоронці не лише документують уже вчинені злочини, а й створюють для всього ринку сигнал про невідворотність відповідальності. А це означає, що потенційні втрати бюджету у майбутньому можуть суттєво скорочуватися. В умовах повномасштабної війни значення такого ефекту складно переоцінити, адже кожна гривня бюджету сьогодні має критичне значення для держави.
Окрему тривогу викликає й інший аспект цієї історії. За наявною інформацією, зв’язки окремих учасників вугільного ринку, зокрема «Лебединського-Костакова», «Сосюри-Брагіна» та інших фігурантів, тягнуться до тимчасово окупованих територій та осіб, пов’язаних із державою-агресором. І в умовах війни це питання вже виходить далеко за межі суто господарських спорів чи корупції.
Будь-яка дестабілізація у сфері теплопостачання комунальних закладів автоматично створює соціальну напругу. Особливо тоді, коли йдеться про школи, лікарні, дитячі заклади чи інтернати. Власне тому діяльність подібних структур у воєнний час неминуче набуває ще й безпековоговиміру. Ворог зацікавлений у дестабілізації країни на всіх рівнях — від енергетики до соціальної сфери — і будь-які злочинні механізми у критично важливих галузях лише посилюють ці ризики.
І саме зараз, коли по всій країні стартує новий сезон закупівель на опалювальний період 2026–2027 років, питання полягає вже не лише у тому, хто виграє тендери. Питання в тому, чи здатна держава остаточно зламати систему, яка роками заробляла на холоді соціальної сфери — навіть під час війни.